Маємо зізнатись, що ми ще не все про всіх наших творчих колег сказали. Тому третій сезон історій із рубрики “Знай наших” оголошується відкритим!
Героїнею першої серії дописів стала Галина Давидюк, яка мріяла про військову кар’єру, ночувала в снігових заметах Карпатських гір, а врешті потрапила на сцену. Цікаво? Дочитайте до кінця! Тим паче, що в нашої Галинки сьогодні День народження!
Народилась Галина Давидюк 4 лютого 1982 року в Рівному у сім’ї педагогів. Мама – вчитель музики, тато – російської літератури. Нахил до музики, очевидно, дівчинці передався від мами. В шкільні роки Галинка співала на усіх святах і часто копіювала популярну Ірину Білик. Проте сценою не марила. Натомість вона була ще й дуже спортивною дівчинкою – грала у волейбол, була першою на школу бігункою і їздила на змагання. А ще її вабила військова форма і довгий період часу вона мріяла поступити у військове училище та стати офіцером!
Так було доти, доки на її шляху не трапилась “Веснянка”. Подружка, яка співала у тому колективі, розповіла як багато вони подорожують з гастролями закордон. Саме це підкупило нашу Галку, адже вона на той час була вже затятою туристкою, відвідувала туристичний гурток з яким обходила ледь не усі Карпатські гори. Згадує з блиском в очах як їх вчили адаптуватися до екстримальних умов ночівлі в снігових заметах, вчили як орієнтуватися в лісі та плавати на байдарках. Тому-то поїздки з “Веснянкою” її неабияк зацікавили. Та чи знала вона, що саме знайомство з цим колективом переверне її життя з ніг на голову? Зізнається, що спочатку не розуміла якою мовою співають ті пісні (а це був поліський діалект). Довгий час дівчина закривалась на власному балконі і вчила ті незрозумілі пісні, які подобались їй дедалі більше. “Я асфальтна дитина, яка вивчила фольклор” – говорить Г.Давидюк.
На момент закінчення школи в дівчини вже не було сумнівів куди вона хоче поступити – в Інститут культури на кафедру музичного фольклору. В студентські роки її наставницею стала відома у Рівному Людмила Гапон. Випустившись, Галина почала викладати у рідній “Веснянці”. Також брала участь в концертах і фестивалях у Польщі разом зі своїми друзями музикантами.
У 2010 році тодішній директор Міського Будинку культури Петро Давидюк став активатором думки про те, що закладу потрібен класний жіночий вокальний колектив і запропонував Галі долучитись. Від тоді в житті нашої героїні з’явилась облюблена глядачами “Лісова пісня”. ” “Лісова пісня” для мене – це незмінне середовище, зігране і зіспіване. Ми можемо бути як троє, так і вдвох, так і одна, але всеодно це буде “Лісова пісня” Ми завжди одна одну страхуємо і взагалі цей колектив, як хліб, який ти їсиш щодень.” – говорить Галина Давидюк.
Були в її житті і колектив “Сільська музика”, і оркестр “Brevis”, а декілька років тому Галинка стала ще й керівником зразкового дитячого естрадного хору “Фантазія”. Для своїх 30-ти підопічних Галина Юріївна і мама, і вчителька, і подруга. З “Фантазією” вона постійно знаходиться в пошуках ідей, як змінюватись, як осучаснюватись, як відкривати для учнів світ і зібльшувати перелік сцен, на яких вони можуть виступити.
Творчі плани артистки напряму пов’язані з “Лісовою піснею” та “Фантазією”. Співачка хоче об’єднати їх у спільний концерт під живий супровід оркестру “Наспів”. Тільки цсссс… ми вам цього не казали! А ще її головна творча надія – син Максим, який, на свій юний вік, вже доволі відома зірочка МБК та Рівного. З ним вони на одній хвилі – разом працюють, радяться і мріють, наприклад, про власну студію звукозапису. Тож, часу думати про сольну кар’єру співачки немає.
Галинка щаслива дружина і мама двох синочків. Окрім Максима, підростає ще маленький Кірімчик. Музика та діти забирають увесь вільний час жінки.
Проте у вільні хвилини вона любить покавувати наодинці біля власного вікна. Заварює свій улюблений еспрессо з подвійним молоком без пінки і мріє… Саме це дає їй натхнення. Тож, Галочка, будь завжди надхненною, щасливою у своїй стихії, творчих здобутків, краси навколо! Ми тебе любимо!
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
Залишити відповідь